11 клас Урок № 10 Особливості розвитку та просторової
організації виробництва меблів, текстилю, одягу, взуття, продуктів харчування
• З чого складається меблева промисловість? Меблева промисловість України - це одне з
основних виробництв деревообробної промисловості. Для виробництва меблів різних
видів використовують деревостружкові плити (ДСП), деревоволокнисті плити (ДВП),
деревоволокнисті плити середньої щільності (МДФ), різні металеві конструкції
для столів і стільців, скло, оббивні тканини і шкіру, наповнювачі, розсувні
механізми і механізми трансформації. Із цього переліку стає зрозуміло, що в
меблевому виробництві задіяно різноманітні ресурси, які виробляють, крім деревообробної
промисловості, й інші галузі, переважно хімічна, легка промисловість та
машинобудування. Саме тому одним з принципів розвитку меблевого виробництва є
його кооперування (мал. 33.1).
Меблеві виробники України пропонують широкий
асортимент товарів різних цінових категорій, стилістичних особливостей і
колірних рішень. Це м'які дивани та крісла, комфортні кухонні куточки, модні
безкаркасні меблі, письмові та комп'ютерні столи для домашнього та офісного
використання, зручні комп'ютерні крісла, кухонні стільці й табуретки, ліжка
різних розмірів і приліжкові тумбочки, місткі шафи, комоди, пенали, стелажі,
вітрини, набори для передпокою, стінки для віталень, оригінальні дитячі меблі
тощо. Усі меблі надходять до споживачів сертифікованими й відповідають вимогам
і стандартам, про що свідчать сертифікати якості. Виробництво меблів орієнтують
переважно на споживача, саме тому осередками меблевого виробництва є великі
міста та обласні центри. Окремі невеликі підприємства нині працюють і в
середніх та малих містах, найбільші підприємства розміщено в Києві, Харкові,
Львові, Ужгороді, Чернівцях, Дніпрі, Тернополі, Сваляві.
• Які особливості виробництва текстилю, одягу, взуття
в Україні? Легка
промисловість - це одна з галузей вторинного сектору економіки України, яка
спеціалізується на виробництві споживчих товарів для населення. До її складу
входять текстильна, трикотажна, швейна, шкіряна, взуттєва, хутрова,
галантерейна й інші галузі та виробництва. Водночас легка промисловість
пов'язана з багатьма суміжними галузями та обслуговує весь господарський
комплекс країни.

Значне скорочення обсягів виробництва легкої промисловості за роки незалежності пов'язане передусім з перенасиченням внутрішнього ринку відповідними імпортними товарами, переважно китайського і турецького виробництва. Також значну частку ринку займають товари секонд-хенду з Європи. Кризовий стан вітчизняної легкої промисловості пов'язаний також з високою собівартістю товарів - грошового виразу витрат на виробництво та реалізацію одиниці продукції. Причиною високої собівартості товарів легкої промисловості є скорочення сировинної бази і, як результат, залежність від імпортної сировини. Проблеми реалізації продукції легкої промисловості також зумовлені низькою купівельною спроможністю населення.
В українських магазинах легку промисловість нині
представлено тканинами, постільною білизною, трикотажними виробами, панчохами,
шкарпетками, сорочками, пальтами, сумками, взуттям та деякими іншими
вітчизняними товарами. Це свідчить про те, що більш-менш прибутковим є
виробництво текстилю, одягу та взуття. Географія розміщення текстильної
промисловості дуже нерівномірна. Виробництво бавовняних тканин нині
концентрується у Тернопільській області, лляних - у Рівненській, Житомирській
та Сумській областях, шовкових - у місті Києві та Черкаській області, а
вовняних - у Чернігівській області. Відроджується виробництво лляних тканин і
на Волині. Панчішно-шкарпеткові вироби, білизну, трикотажне полотно
виготовляють підприємства трикотажного виробництва. Основними центрами
трикотажної промисловості є переважно місто Київ та обласні центри, зокрема
Харків, Львів, Миколаїв, Чернівці, Ужгород, Житомир.
Робота з текстом підручника.
• Які тенденції розвитку харчової промисловості в
Україні? Харчова промисловість бере безпосередню участь у
створенні продовольчого комплексу країни, який є одним з головних в соціально-економічному
розвитку будь-якої держави. Абсолютна більшість продуктів харчування, що
споживаються в нашій державі, - українського виробництва. За даними Державної
служби статистики, частка харчової промисловості в обсязі реалізованої
промислової продукції України становить 21 % (2017 р.). За даними Державної
служби статистики, на внутрішньому ринку частка продажу вітчизняних
продовольчих товарів є досить високою і становить понад 80 % (2018 р.).
В Україні налагоджено випуск різноманітних продуктів
харчування, які представлені бурякоцукровим, олійно-жировим, маслосироробним,
плодоовочеконсервним, рибним, хлібопекарським, макаронним, борошномельним,
круп'яним, кондитерським, пивоварним, виноробним та іншими виробництвами (мал.
33.2). У цих виробництвах використовується переважно сільськогосподарська
сировина, а харчова промисловість випускає переважно кінцеву готову продукцію.

Харчова промисловість забезпечує значні валютні
надходження до країни від реалізації своєї продукції на світовому ринку.
Сьогодні продукція харчової промисловості займає провідні позиції в
українському експорті товарів як до країн Європи, так і до країн інших регіонів
світу. Її частка в загальному обсязі експорту товарів становить близько 29 %
(2018 р.). У структурі експорту переважають жири та олії, цукор і кондитерські
вироби, продукція переробки молока та борошномельно-круп'яної промисловості.
Третинний
сектор національної економіки. Сучасні форми просторової організації
виробництва товарів і послуг в Україні
• Як розвивається дорожньо-транспортний комплекс
України? Цей комплекс включає залізничний, автомобільний
та міський, водний, авіаційний транспорт, дорожнє господарство і поштовий
зв'язок. На сучасному етапі дорожньо-транспортний комплекс розвивається згідно
з Транспортною стратегією України на період до 2020 р.
Залізничний
транспорт є провідним в дорожньо-транспортному комплексі країни. Він забезпечує понад 80 % вантажних і майже 50 %
пасажирських перевезень, здійснених усіма видами транспорту. Експлуатаційна
мережа залізниць України складає майже 22 тис. км., з яких 45 %
електрифіковано. За обсягами вантажних перевезень українські залізниці займають
четверте місце в Євразії.
Особливістю
автомобільних перевезень є переважання приватних перевізників і відсутність державних. Згідно з офіційною
статистикою, за 2017 р. частка перевезень пасажирів автомобільним транспортом
України становила понад 43 %, а міським електричним транспортом - близько 53 %.
Міністерство інфраструктури здійснює системну роботу щодо реалізації проектів з
розвитку міського пасажирського транспорту в різних регіонах країни, залучаючи
іноземні інвестиції.
Дopoжнє
господарство України - це система автомобільних доріг, інженерних мереж, державних та приватних підприємств і
організацій, що їх обслуговують. Значення автошляхів України в міжнародному сполученні
підтверджується проходженням через її територію 4 із 10 Міжнародних
транспортних коридорів. Зокрема, це коридор №3: Брюссель - Ахен - Кельн -
Дрезден/Берлін - Вроцлав - Катовіце - Краків - Львів - Київ; коридор № 5:
Венеція - Трієст/Копер - Любляна - Марибор - Будапешт - Ужгород - Львів - Київ
та коридор № 9: Гельсинки - Виборг - Санкт-Петербург - Псков-Москва -
Калініград - Київ - Любашівка/Роздольна - Кишинів - Бухарест - Дімітровград -
Александруполіс.
Загальна
протяжність мереж автошляхів державного та місцевого значення складає близько
170 тис. км, якість яких суттєво впливає на ефективність національного бізнесу
та конкурентоспроможність української економіки.
В
Україні нині зростає попит на перевезення водним транспортом. Вантажовласники, насамперед зернотрейдери і
металурги, в умовах зростання цін на пальне, збільшення випадків перебоїв у
роботі залізничного та автомобільного транспорту через конфлікт на Сході
країни, намагаються скоротити транспортні витрати та поліпшити логістику перевезень
за рахунок перенесення значної частини вантажопотоку саме на водний транспорт
як економічніший. Цьому також сприяє Дунайський (водний) міжнародний
транспортний коридор, що проходить на півдні території України.
Авіаційний
транспорт здійснює перевезення як пасажирів, так і вантажів та пошти. Український ринок авіаперевезень в останні роки
демонструє високі темпи зростання. Зокрема, у 2017 р. обсяги пасажирських
перевезень вітчизняних авіакомпаній перевищили показник докризового 2013 р. на
понад 30 %. Крім авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», лідерство
зберігають компанії «Роза вітрів», «Азур Ейр Україна», «Браво».
• Які особливості розвитку IT-сектору в Україні? Розвиток
ІТ-сектору є пріоритетним у економічній стратегії України, оскільки його потенціал
дозволяє збільшити ВВП, створити нові робочі місця з високим рівнем заробітної
плати, розширити виробництво та експорт інноваційної ІТ-продукції і сприяти
виходу на глобальні ІТ-ринки, ліквідувати відставання України за рівнем
технологічного розвитку від розвинутих країн. ІТ-галузь включає виробництво,
просування на ринку, обслуговування та використання: програмного забезпечення
та відповідних сервісів; комп'ютерного та телекомунікаційного обладнання
(апаратне забезпечення); ІТ-послуг (підтримка та сервіс, телекомунікації,
консалтинг, системна інтеграція, аутсорсинг тощо).
На українському ІТ-ринку функціонує понад 8500
компаній. За кількістю представництв великих ІТ-організацій провідні позиції
належать 25 найбільшим ІТ-компаніям, з яких 22 представлено підрозділами в
Києві.
• Які особливості рекреаційного комплексу в Україні? Рекреаційний
комплекс - це комплекс, який спеціалізується на створенні рекреаційного
продукту, здатного задовольняти потреби населення у відпочинку, оздоровленні,
туризмі шляхом виробництва та реалізації послуг і товарів рекреаційного
призначення.
Основними тенденціями розвитку рекреаційного комплексу
в Україні в останні роки є зменшення рекреаційно-туристичного потоку і доходу
від рекреаційної діяльності (порівняно з докризовим 2013 р.). Спостерігається
суттєвий перерозподіл потоку рекреантів між регіонами України. У зв'язку з
анексією Криму спостерігається суттєве його зростання в західних областях
України (Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській) та в Північному Причорномор'ї,
зокрема в Одеській і Херсонській областях.
Перспективними напрямами розвитку рекреаційного
комплексу України є створення фонду земель рекреаційного призначення,
забезпечення раціонального використання та відновлення природного та
історико-культурного рекреаційно-ресурсного потенціалу. Важливим є також
підвищення комфортності й поліпшення сервісу закладів рекреації, перехід на
цілорічний режим їхньої роботи, удосконалення рекреаційно-туристичної
інфраструктури.
• Яке становище фінансового середовища України? Враховуючи вплив фінансової глобалізації на
розвиток української економіки, найбільш вагомим напрямом у цій сфері є
залучення в Україну іноземних інвестицій та співпраця з іноземними партнерами
(мал. 34.2). За даними Державної служби статистики, у 2017 р. в економіку
України іноземними інвесторами з 76 країн світу вкладено 1630,4 млн дол. США
прямих інвестицій. Найвагоміші обсяги надходжень прямих інвестицій були
спрямовані до установ та організацій, що здійснюють фінансову та страхову
діяльність, - 26,1 % та підприємств промисловості - 27,3%. До основних
країн-інвесторів належать Кіпр - 25,6%, Нідерланди - 16,1%, Російська Федерація
- 11,7%, Велика Британія - 5,5%, Німеччина - 4,6 %, Віргінські Острови (Брит.)
- 4,1 % і Швейцарія - 3,9 %.
Важливим напрямком фінансової сфери є кредитна історія
країни, її взаємини з міжнародними фінансово-кредитними установами. Державний
борг - це сукупні боргові зобов'язання держави перед усіма кредиторами
(юридичними та фізичними особами, іноземними державами, міжнародними
організаціями тощо). (табл. 34.1). На кожного українця зараз припадає близько $
1900 державного боргу. Найбільшими кредиторами України є Міжнародний валютний фонд
(МВФ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Євросоюз. Пікові
виплати за боргами припадають на 2019 р.
ТОП-15 найбільш надійних банків України у 2017 р.,
рейтинг яких складено на основі статистичних даних Національного банку України
(НБУ), очолюють відразу 3 іноземні банки: Райффайзен банк Аваль (Raiffeisen
Bank, Австрія), Кредит Агріколь Банк (Credit Agricole, Франція), УкрСиббанк
(BNP Paribas Group, Франція). Крім того, до цього списку входять Ощадбанк, у
якому держава гарантує 100 % вкладів, Укрексімбанк (державний банк), Кредобанк
(PKO Bank Polska, Польша), Сітібанк Україна (Citigroup, США), ПроКредит Банк
(ProCredit Bank, Німеччина), Укргазбанк (державний), Альфа-Банк (ABH Holdings,
Люксембург), Укрсоцбанк (ABH Holdings, Люксембург), ОТП Банк (OTP Bank,
Угорщина), Правекс-банк (Intesa Sanpaolo, Італія), ІНГ Банк Україна (ING Groep,
Нідерланди), ПУМБ (СКМ Фінанс, Україна).
• Що нового у просторовій організації виробництва
товарів і послуг в Україні? Однією з
традиційних форм просторової організації господарства в нашій країні були і є
економічні райони. Прагнення України стати рівноправним членом Європейської
спільноти сприяє розвитку транскордонних регіонів (ТКР) з Польщею, Словаччиною,
Угорщиною, Румунією, Молдовою та Білоруссю. На думку вчених, формування ТКР,
які включають до свого складу прикордонні райони суміжних держав, є не тільки
запорукою підвищення конкурентоздатності прикордонних територій, але й
сприятиме прискоренню інтеграції України в європейський економічний простір.
Кластер
може стати ідеальною моделлю для розвитку регіонів України. Нині вже функціонує понад 50 кластерів у різних
регіонах країн та виробництвах, серед них Вінницький переробно-харчовий
кластер, Львівський кластер ІТ та бізнес-послуг, Закарпатський транспортно-логістичний
кластер, Кам'янець-Подільський рекреаційно-туристичний кластер, кластер
«Транзитний потенціал України» в Одеській області й багато інших.
• Як реалізується концепція сталого розвитку в
Україні? Проблема сталого (збалансованого) розвитку
території має чітко виражені географічні аспекти, а саме: інтегральність, яка
базується на системному підході до вивчення основних взаємодіючих сфер
(економіки, демографічно-соціальної сфери і природного середовища);
територіальність, яка пропонує вивчення всіх територіальних аспектів
збалансованого розвитку зазначених сфер з урахуванням територіального поділу
праці; комплексність, яка відповідає закономірності територіальної організації
суспільства і природи, їхньої взаємодії.
Сталий розвиток України означає не тільки
збалансований розвиток регіонів, а й держави загалом, враховуючи зовнішнє
оточення. Це виявляється насамперед у стабільності поставок ресурсів, розвитку
ринків збуту, а також у становленні добросусідських відносин з іншими країнами.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ
Домашнє
завдання:
-прочитати параграфи 33, 34.Повторити все про
третинний сектор економіки
-ДОСЛІДЖЕННЯ (за бажанням)
2. Офшорна розробка програмного забезпечення в
Україні: основні центри, компанії.
3. Реалізація планів сталого (збалансованого) розвитку
в різних країнах: успіхи та прорахунки.
ТЕСТУВАННЯ
Тестове завдання активне
Завдання необхідно виконати
до 18 травня 17:00
Код доступу 741522
Комментариев нет:
Отправить комментарий