11клас Урок №9 Сучасні тенденції та регіональні
відмінності розвитку енергетики в Україні.
Хімічна промисловість і машинобудування в Україні.
Сучасний стан розвитку.
• Який стан розвитку енергетики
України? Україна володіє потужною енергетичною
системою, яку складають теплоелектростанції і теплоелектроцентралі, мережі
атомних і гідроелектростанцій, а також електричні та теплові мережі, з'єднані
між собою і пов'язані загальним режимом у безперервному процесі виробництва,
перетворення та розподілення електроенергії та тепла. Виробництво енергії в
Україні значною мірою залежить від імпортних ресурсів, зокрема атомного палива,
природного газу, нафтопродуктів. Серед вітчизняних енергоресурсів особливе
значення має вугілля, саме тому великі теплові електростанції побудовано
неподалік вугільних басейнів. ТЕЦ розташовують поблизу великих міст і
промислових підприємств, які вони забезпечують електроенергією і теплом. В
Україні нині діє чотири АЕС, за потужністю ядерного потенціалу наша країна входить
до першої десятки ядерних держав світу. Гідроенергетичні ресурси країни
обмежені, тому їх використовують здебільшого для покриття пікових навантажень
чинної енергосистеми. Більшість вітчизняних ГЕС збудовано на Дніпрі.
Енергетика відіграє важливу роль
в економічному розвитку країни: так, вона створює 8 % ВВП країни, у ній зайнято
понад 3 % економічно активного населення. За даними Державної служби
статистики, загальний обсяг відпуску електроенергії за всіма джерелами
постачання енергії у 2017 році становив 144,9 млрд кВт • год, теплоенергії -
93,3 млн Гкал. У структурі джерел постачання електроенергії на теплові
електростанції (ТЕС) припадало 48,3 %, атомні електростанції (АЕС) - 26,2 %,
теплоелектроцентралі - 10,5 %. У структурі джерел постачання теплоенергії
найбільша частка припадає на теплоцентралі (котельні) - 66,0 % й ТЕЦ - 23,8 %.
У структурі використання
електроенергії основну частку (68,3 %) становлять витрати на виробництво
продукції. На технологічні потреби енергогенеруючих підприємств використано
16,8 %, на комунально-господарські потреби підприємств - 14,4 %, інші витрати
підприємств - 0,5 %. Значну частину електроенергії (60,9 %) від загального
обсягу по Україні використали підприємства та організації 6 регіонів. Лідером
серед споживачів електроенергії є Дніпропетровська область (25,7 %). До
найбільших споживачів також належать: Донецька - 10,4 %, Запорізька - 10,0 %
області, м. Київ - 5,7 %, а також Харківська - 4,6 % та Полтавська - 4,5 %
області (мал. 31.1).
Мал. 31.1. Частка різних типів
електростанцій у постачанні електро- і теплоенергії
Найбільшими споживачами
електроенергії є підприємства таких видів економічної діяльності, як переробна
промисловість (40,5 %), в ній металургійне виробництво становило 21,3 %;
постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря - 18,1 %,
транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність - 7,9 %.
• Які проблеми розвитку
національної енергетики? Незважаючи на в цілому позитивну статистику щодо розвитку
енергетики, у цій сфері економіки існує низка проблем. Україна входить до топ-30
країн, які споживають найбільше енергії. При значних запасах ресурсів у
нашій країні 4,8 % енергії втрачають у процесі її транспортування та
розподілення. Для порівняння, у Польщі - 1,6 %, Румунії - 3,3 %, а в Литві -
1,2 %. Іншою проблемою є те, що Україна виробляє тільки дві третини
енергоносіїв, які споживає. Однак країна має можливість зменшити залежність за
рахунок збільшення власного видобутку газу, розвитку «зеленої» енергетики,
інвестицій в енергоефективність та створення прозорого ринку енергоносіїв.
Незважаючи на те що наша країна достатньо забезпечена енергетичними ресурсами,
ми змушені імпортувати деякі джерела енергії з-за кордону. Так, у 2017 р.
Україна імпортувала: 19 % - нафти та газоконденсату, 27 % - вугілля, 33 % -
газу, 77 % - нафтопродуктів та всі 100 % - атомного палива.
Україна також входить у
двадцятку найменш енергоефективних країн світу. Так, на кожну 1 тисячу доларів ВВП в
Україні витрачають у три рази більше енергії, ніж, наприклад, у Польщі.
Проблеми в Україні існують і з електромережами, які є застарілими та зношеними.
64 % українських електромереж експлуатуються вже понад 40 років. Відомо, що
кожен восьмий долар світових інвестицій в енергетику спрямовують на підвищення
її ефективності. Разом з тим в Україні видатки бюджету на дослідження і
розробки в енергетиці останніми роками систематично знижувалися.
• Які енергетичні проекти
реалізують в Україні? Крім спорудження промислових ВЕС, СЕС і біоТЕЦ, в Україні
спостерігаємо також вибухове зростання кількості просьюмерів - людей, які
беруть активну участь у виробництві і споживанні енергії. На сьогодні понад
6000 домогосподарств установили сонячні панелі сумарною потужністю 121 МВт, що
становить 10 % загальної потужності ВДЕ. Відновлювана енергетика входить у
кожен будинок, забезпечуючи громадян автономною енергією і можливістю
отримувати додатковий прибуток.
Прискорений розвиток ВДЕ, які
відрізняє нестабільне вироблення електроенергії, вимагає спорудження систем
накопичення електроенергії, найпоширенішими серед яких є електрохімічні
літій-іонні батареї. Щодо спорудження накопичувачів енергії Україна теж прямує
за світовим трендом: до 2025 року може бути побудовано 0,5 ГВт акумуляторних
станцій. Поряд із цим, в Україні продовжується нарощування потужностей
гідроакумулюючих електростанцій (ГАЕС), які для підтримки добового і пікового
балансу енергосистем є найефективнішими. Із цією метою реалізують проекти
спорудження Канівської ГАЕС потужністю 1 ГВт, а також добудови 4-го
гідроагрегату Дністровської ГАЕС потужністю 0,32 ГВт з можливим подальшим
будівництвом гідроагрегатів № 5-7. В Україні набирає популярності спорудження
ТЕЦ і котелень на біомасі. Це один з найперспективніших напрямків у вітчизняній
енергетиці, оскільки біоенергетичний потенціал країни, за різними оцінками,
здатний замінити від 10 до 20 млрд м3 газу (мал. 31.2).
Мал. 31.2. Динаміка зростання
біоенергетики в Україні
Основне призначення біомаси та
біогазу - виробництво тепла. Найвищий потенціал мають такі види біомаси, як
сільськогосподарські культури, відходи деревини, тверді побутові відходи.
Найбільшу активність у цьому секторі виявляють підприємства АПК, що забезпечені
сировиною і хочуть отримати додатковий дохід. Кілька українських ТЕЦ уже
успішно працюють на біопаливі. Зокрема, власні теплоелектроцентралі у своєму
розпорядженні мають АПК «Євгройл» у Миколаєві - 40 МВт, «Кіровоградолія» - 26,7
МВт, «Смілаенергопромтранс» - 6 МВт. Крім того, у 2018 р. було введено в
експлуатацію найбільшу Кам'янець-Подільську ТЕЦ потужністю 45 МВт теплової і 4
МВт електричної енергії.
Задля удосконалення атомної
енергетики в Україні в найближчі роки планується реалізувати проект щодо
запровадження малих модульних реакторів (ММР) (мал. 31.3). Ці реактори можуть
бути збудовані за підтримки компанії Holtec International зі США.
Передбачається не тільки використання ММР американського виробництва, а й
часткове виробництво обладнання для ММР на території України.
Важливим енергетичним проектом,
особливо для великих міст є використання сміття як енергетичного продукту.
Експерти вважають, що будівництво великих сміттєпереробних заводів, які
вироблятимуть не лише тепло, а й електроенергію за «зеленим» тарифом, є
безальтернативним шляхом для України. Поки що в країні сміттєспалювальний завод
тільки один. Це київська «Енергія», яка виробляє лише теплову енергію, хоча у
планах уже давно має установку електроенергетичної турбіни потужністю 4 МВт.
ХІМІЧНЕ ВИРОБНИЦТВО
Хіміко-індустріальний комплекс України почав формуватися
наприкінці ХІХ ст.. на Донбасі з підприємств, які виробляли соду. Перші заводи
синтетичних матеріалів були побудовані напередодні Другої світової війни. У
1950-ті р.р. швидко нарощувалися потужності з виробництва мінеральних добрив, а
також соди, аміаку, лугів, кислот. Зараз хіміко-індустріальний комплекс України
представлений широким спектром підприємств і виробництв. В наш час немає такої
галузі промисловості, сільського господарства, транспорту, медицини, сфери
послуг та побуту, де б не застосовувалася продукція хімічної промисловості.
Щороку її значення для господарства збільшується.
Галузева структура хімічного
виробництва
Гірничо-хімічна промисловість
Калійна сіль та сірка – Прикарпаття
Кам’яна сіль – Донбас, Крим
Ø Виробництва основної хімії
Мінеральні добрива:Азотні –
(з природного газу та та відходів коксохімічного виробництва)Рівне, Черкаси,
Сєверодонецьк, Кам’янське, Горлівка.
Калійні добрива в Україні не вироблять. Їх імпортують з Білорусі,
Німеччини, Іспанії.Фосфорні добрива – в районах споживання із
привізних апатитів та відходах місцевого доменного виробництвам. Суми – ВАТ
“СумиХімПром”, м. Кам’янське Виробництво соди (матеріаломістке) - орієнтується на
сировину – кам’яну сіль: Лисичанськ (Луганська обл.), Яни Капу (АР Крим.)
Виробництво
кислот (сірчана кислота) - орієнтується на сировину – сірку,
продукцію нафтопереробки, кольорової металургії: Хімія органічного синтезу
– виробляє напівпродукти для отримання полімерів і власне полімерів –
синтетичні смоли, пластмаси, синтетичний каучук, хімічні волокна.
Машинобудування
України.
Економічна міць країни залежить від
рівня розвитку машинобудування, його роль у господарстві з кожним роком
зростає. Саме ця галузь дає засоби праці від простих слюсарних інструментів до
найскладніших електронно-обчислювальних машин.
Машинобудування
– провідна,
найбільш комплексна галузь промисловості, яка забезпечує випуск різноманітних
машин і устаткування для багатьох галузей господарства та населення.
Машинобудування
України виникло ще в середині XIX сторіччя. Наявність металу, вигідне
транспортно-географічне розташування, висока концентрація
сільськогосподарського виробництва сприяли розвитку машинобудування.
Машинобудівний комплекс налічує близько 60 простих галузей і
виробництв. На його підприємствах виготовляють понад 2 млн. найменувань
продукції - простих слюсарних інструментів до морських суден.
Головне завдання комплексу - забезпечити потреби країни у машинах,
обладнанні, побутовій техніці, різних знаряддях праці для галузей народного
господарства і повністю реалізує всі досягнення НТП, забезпечує комплексну
механізацію та автоматизацію будь-якого виробництва.
Підприємства машинобудування в
Україні розміщенні не рівномірно. Виділяють
три найбільші райони: Донбаський,
Придніпровський, Харківський.
Чинники
розміщення підприємств машинобудування:
·
Науково-технічний Сучасне машинобудування
неможливо уявити без широкого впровадження наукових розробок, тому виробництво
найбільш прогресивної і складної техніки концентрується в районах і центрах,
які мають високорозвинену наукову базу
·
Трудомісткий Велика витрата праці і висока
кваліфікація працівників
·
Сировинний Виробництво деяких видів
машин потребує багато металу.
Сировинна база – чорні метали – продукція чорної металургії; кольорові
метали
·
ТранспортнийОскільки перевезення машин та
їхніх деталей здійснюється на великі відстані і в різних напрямках,
машинобудівні заводи розміщаються на великих транспортних магістралях.
·
СпоживчийПродукція машинобудування
дуже різноманітна. Вона потрібна всюди.
·
ПРЕЗЕНТАЦІЯ1
·
ПРЕЗЕНТАЦІЯ2
Домашнє завдання:
-прочитати параграфи 31,32.
- ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ
3. Користуючись офіційним сайтом
своєї області, з'ясуйте, які підприємства є найбільшими споживачами
електроенергії і тепла у вашому регіоні. Які енергетичні проекти реалізуються у
вашій місцевості?
ТУСТУВАННЯ
Тестове завдання активне
Завдання необхідно виконати до 13 травня 17:00
Код доступу 131697
Комментариев нет:
Отправить комментарий