11кл урок №7 «Сучасні риси національної економіки
України.»
• Основні риси
економічного розвитку України. Україна - одна з найбільших
індустріально-аграрних країн Східної Європи. Її економіка є сукупністю
територіально взаємопов’язаних сфер матеріального виробництва й невиробничої
сфери.
Головним універсальним показником економічного
розвитку будь-якої країни є валовий внутрішній продукт (ВВП) - ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, що вироблені за
рік у всіх сферах економіки на території держави для споживання, експорту й
накопичення незалежно від національної приналежності використаних чинників
виробництва. За цим показником Україна у 2017 р. перебувала на 61-му місці у світі (119
млрд дол.), однак її показник ВВП на душу населення - один з найгірших у Європі
(128-ме місце у світі)
Нині економіка України страждає як
від світової фінансової та економічної кризи, так і через військові дії на
сході країни. За офіційними даними, у 2017 р. кількість безробітних становила
1,69 млн осіб - це не найгірший показник у Європі .
Роки
|
ВВП на душу населення, дол.
|
2002
|
879
|
2005
|
1828
|
2010
|
2974
|
2013
|
4030
|
2017
|
2582
|
Неможливість знайти високооплачувану роботу в Україні призвела до появи
такого явища, як заробітчанство. За оцінками Міжнародної організації міграції,
у 2017 р. знайшли роботу за межами країни або збиралися знайти в найближчому
майбутньому 12 % українців. Основний аргумент для трудової міграції - висока
зарплатня і безпека. Найпопулярнішими напрямками трудової міграції є країни ЄС,
Росія, Білорусь, Туреччина, ОАЕ тощо. Масовий відтік кадрів перешкоджає
зростанню темпів виробництва передусім у будівництві, промисловості, сільському
господарстві, транспорті й зв’язку. В Україні вже виникла загрозлива нестача
кваліфікованих кадрів у стратегічно важливих сферах економіки. Водночас трудові
мігранти рятують валютний ринок України, переводячи свої зароблені кошти
родинам, і фактично насичують країну валютою. За 2017 р. українці перерахували
на батьківщину приблизно 9,3 млрд дол.
Надходження валюти
до України від трудових мігрантів
Таблиця 1. Динаміка показника ВВП на душу населення в Україні
Рис1
Неофіційним способом визначення ПКС визнано «індекс Біг-Мака». Замість
вартості споживчого кошика товарів у різних країнах береться один стандартний
бутерброд, що виробляється компанією «Макдональдс» у різних країнах світу (у
США його вартість становить 5,28 дол.). у 2018 р. в Україні Біг-Мак коштував
1,64 дол. Це означає, що гривня недооцінена до долара на 69 %. Курс гривні, за
підрахунками британського журналу «Економіст», мав би становити близько 8,9 грн
за 1 дол. Найдорожчий Біг-Мак можна купити у Швейцарії за 6,82 дол. (+42,4%).
Важливим інтегральним (комплексним) показником суспільно-економічного
розвитку держави, а також якості життя є індекс людського розвитку (ІЛР). Він
визначається за мінімальним набором даних. Кожен із них являє собою середнє
арифметичне трьох показників: довголіття (здатність прожити довге й здорове
життя), освіченості й валового національного доходу на одну особу (він використовується
для оцінки матеріального стану).
ІЛР може мати значення від 0 до 1. Чим ближче цей показник до 1, тим вищою
є якість життя в країні. Залежно від значення ІЛР країни класифікують за рівнем
розвитку: дуже високий, високий, середній і низький. Тривалий час у списку
країн із найвищим показником ІЛР лідерами є Норвегія, Австралія, Швейцарія,
Канада. У 2017 р. цей список знову очолила Норвегія .
Місто Осло — столиця Норвегії.
Країну було визнано найкращим місцем для проживання у світі.
Україна впродовж останніх років входить до групи країн із високим рівнем
ІЛР. У 2017 р. вона посідала 88-ме місце з індексом 0,751, що є нижчим за
середнє значення для країн Європи. У період із 1990 до 2017 р. очікувана
тривалість життя при народженні в Україні збільшилася на 2,3 року, середня
кількість років навчання — на 2,2 року. Серед колишніх республік СРСР найвище
місце в рейтингу традиційно належить країнам Балтії.
В Україні погіршилася ситуація й з іноземними інвестиціями (довгострокові
вкладення капіталу з метою отримання прибутку). Якщо в 2010 р. обсяг прямих
іноземних інвестицій в економіку України становив 5,98 млрд дол., то в 2017-му
- 1,86 млрд дол. Інвестиції надходять з майже 125 країн світу, однак основними
інвесторами української економіки є країни Євросоюзу (Німеччина, Нідерланди,
Австрія, Велика Британія, Франція, Швеція), США. Найбільший обсяг інвестицій
надійшов у фінансову та страхову діяльність, промисловість, оптову й роздрібну
торгівлю. Отже, глобальні потоки прямих іноземних інвестицій мають тенденцію до
зниження, а експерти ООН вважають, що нині іноземні інвестиції, від яких
особливо залежить економіка України, зростатимуть залежно від того, як швидко
відновлюватиметься світова економіка та стабілізуватиметься у країні військово-політичний
стан.
• Секторальна структура економіки України. Національна
економіка України має складну структуру. Підприємства й організації групуються
за видами господарської діяльності.
У секторальному плані структура національної економіки представлена трьома
основними секторами. З економічною діяльністю первісних людей були пов’язані
первинні види господарської діяльності (сільське господарство, рибальство,
мисливство, добувна промисловість). Первинний сектор склався найпершим в
історії людства й домінував аж до початку промислової революції (середина XVIII
ст.), після чого поступився першістю вторинним виробництвам (обробна
промисловість і будівництво). Суспільство, що існує в умовах пануючого
вторинного сектору економіки, називається індустріальним. На сучасному етапі
розвитку світової економіки спостерігається збільшення значення третинного
сектору (сфери послуг). Часто із третинної сфери економіки виділяють
четвертинну - послуги для бізнесу (маркетинг, банківські й фінансові тощо,
пов’язані з плануванням і організацією виробництва) і п’ятинну - послуги
населенню, що потребують високого рівня кваліфікації персоналу.
У секторальній структурі економіки України намітилася тенденція до
зменшення частки промисловості та сільського господарства (табл. 2).
Відсоток третинної сфери в економіці України хоч і має тенденцію до
зростання, однак є нижчим, ніж у розвинутих країнах світу (США - 77 %, Японія -
76 %, Євросоюз - 73 %, Канада - 71 %).
Таблиця 2. Частка секторів економіки у
ВВП України, %
Роки
|
Первинний сектор
|
Вторинний сектор
|
Третинний сектор
|
2005
|
19
|
45
|
36
|
2010
|
10
|
33
|
57
|
2017
|
14
|
28
|
58
|
Сучасна секторальна структура національної економіки України відзначається
певного нераціональністю. Про це свідчать:
- значна залежність господарства від постачання енергоносіїв, сировини для
легкої промисловості (через обмеженість власних енергоресурсів Україна у 2017
р. вимушена імпортувати 14,5 млрд м3 природного газу й 1 млн т
нафти. Основні постачання енергоресурсів здійснювалися зі Словаччини, Білорусі
та Росії);
- конкурент ні переваги України на світових ринках рудної сировини і
металів (традиційно стабільним попитом на світовому ринку користується
вітчизняна продукція металургійного комплексу - прокат чорних металів, сталеві
труби, залізорудна сировина, феросплави. Україна входить до п’ятірки провідних
країн-експортерів залізної руди у світі й до десятки світових виробників сталі.
Металургійні підприємства у 2017 р. дали 20,1 % від загального експорту країни
(мал. 3);
- надмірний розвиток військово-промислового комплексу (ВПК) при обмеженому
розвитку виробництва товарів народного споживання. Військова агресія Росії на
сході та окупація Криму призвели до кардинальної зміни умов розвитку ВПК: до
2014 р. основний попит на вітчизняну продукцію ВПК припадав на іноземні ринки,
нині - потреби національної оборони й безпеки. ВПК є генератором передових
наукових, технічних, технологічних досягнень і розробок, що уможливлюють
створювати не тільки техніку високого рівня складності, а й наукомістку
продукцію конверсійного призначення. За поставками продукції військового
призначення на світовий ринок у 2016 р. Україна покращила свої позиції, посівши
10-те місце, випередивши Туреччину, Швецію, Норвегію, Польщу, Іспанію,
Нідерланди тощо;
- поступовий ефективний розвиток агровиробництва. Україна має всі
передумови для розвитку агровиробництва як ефективного та перспективного
сектору вітчизняної економіки. Сільськогосподарське виробництво України
забезпечує приблизно 18 % вітчизняного ВВП і майже 40 % експортних надходжень.
Україна є беззаперечним лідером у торгівлі зерновими культурами (пшеницею,
кукурудзою, ячменем), соняшниковою олією, також добрі позиції спостерігаються в
торгівлі тваринницькою продукцією, зокрема курятиною й окремими молочними
продуктами. Вітчизняна продукція постачається в понад 190 країн світу,
переважно до країн Азії (понад 40 %), Євросоюзу (майже 32 %), Африки (17 %);
- технічна відсталість і зношеність устаткування, технологічна
недосконалість підприємств, що зумовлюють високу енерго- й матеріалозатратність
економіки. Україна має високий ступінь зношеності основних засобів виробництва,
технічного обладнання (устаткування), нагальну потребу його модернізації та
технічного переоснащення. У країні зареєстровано майже 350 тис. підприємств,
але більшість із них мають застарілі, дуже зношені, а то й зруйновані виробничі
фонди, що потребують корінного оновлення або демонтування;
- значна концентрація брудних виробництв, що спричиняє високий рівень
забруднення навколишнього середовища. Сучасну екологічну ситуацію в Україні
можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого часу. Це
сталося через застарілі технології виробництва та обладнання, високу
енергомісткість виробництва, високий рівень концентрації промислових об’єктів,
несприятливу структуру промислового виробництва зі значною концентрацією
екологічно небезпечних виробництв, особливо в енергетичній, металургійній і
хімічній промисловості.
Кластери
— це сконцентровані за географічною ознакою групи
взаємозалежних компаній, спеціалізованих постачальників, фірм зі споріднених
галузей, а також пов'язаних із їхньою діяльністю організацій (наприклад, університети,
агентства зі стандартизації, торговельні об'єднання), що конкурують між собою,
але ведуть спільну роботу.
В Україні функціонує низка регіональних та локальних
кластерів, серед них Вінницький переробно-харчовий кластер, Харківський
енергетичний кластер, Херсонський транспортно-логістичний кластер «Південні
ворота України». У Львові успішно працюють ІТ-BPO (кластер у сфері високих технологій) і
туристичний кластер. Проте найбільше їх у Київській області: національні
інноваційні кластери «Енергетика сталого розвитку», «Технології інноваційного
суспільства», «Інноваційна культура суспільства», «Нові продукти харчування».
Переваги локальних кластерів: швидкість створення, відносно низькі витрати;
орієнтація на новітні технології, високі технології та місцеві ресурси;
гнучкість та мобільність, здатність до зміни спеціалізації та активізації
розвитку депресивних територій.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ
Головне
Основним показником суспільно-економічного розвитку держави є ВВП.
Порівняно з провідними європейськими країнами в Україні він невисокий.
• Національна економіка країни характеризується секторальною й
територіальною (просторовою) структурою.
• Упродовж останніх років в Україні зростає значення третинного сектору
економіки (сфера послуг).
• Для територіальної структури економіки України характерні певні
диспропорції.
• Серед сучасних форм просторової організації виробництва товарів і послуг
в Україні поширення отримали технопарки, регіональні та локальні кластери.
Домашнє завдання:
- прочитати параграф 29.
-рубрика «Від теорії до
практики» ,сто.123,питання 1 письмово
-Які переваги мають сучасні форми просторової
організації виробництва товарів і послуг в Україні?
- Які існують диспропорції в територіальній структурі
економіки? Чим їх можна пояснити?
ТЕСТУВАННЯ
Домашнє завдання
активне
Завдання необхідно виконати
до 29 квітня 18:00
Код доступу 536706
Комментариев нет:
Отправить комментарий